Ethics

Час від часу мені надходить лист, який насправді є обвинувальним актом, прибраним у шати запитання. Символи, на які колись могла б претендувати вільна Росія, пише його автор, — це зіпсований товар. Один із них допомагав створювати водневу бомбу. Іншого заплямувало бридке упередження. То що ж це за свобода, підсумовує автор, яка породжує такі замурзані емблеми? За цією зневагою стоїть справжня й серйозна проблема, і вона заслуговує на серйозну відповідь. Проблема ось у чому: ми хочемо, щоб наші герої були чистими. Ми хочемо, щоб люди, які боролися з тиранією, були вільні від кожної плями, а коли виявляємо, що це не так, почуваємося ошуканими, і це відчуття ошуканості швидко перетікає у зневагу. Я вважаю, що ця вимога чистоти — одна з найруйнівніших звичок морального уявлення, і хочу пояснити, чому. ...

Є особливий настрій, який опановує тебе, якщо досить довго читати новини. Це переконання, що світ котиться назад, що та крихта порядності, яку двадцяте століття спромоглося зібрати після своїх катастроф, тепер розпадається, і що ми входимо в добу цинізму та грубої сили, з якої немає вороття. Я відчуваю тяжіння цього настрою не менше за будь-кого. Коли бомблять міста й ховають дітей, коли брехунів винагороджують, а сміливих кидають за ґрати, здається мало не блюзнірством стверджувати, що людство, якщо зважити все, стає лагіднішим. І все ж я хочу довести саме це. Не задля втіхи й не заплющуючи очей на жах, а тому, що, на мою думку, цей розпач почасти є оманою перспективи, і що справжній напрямок історії, побачений у масштабі століть, а не тижнів, — це повільне й уперте поглиблення гуманізму. ...

Коли я був малим, що таке націоналізм я дізнався саме на Україні. Саме там почали називати мене “москалем” та “кацапом”, словами смислу яких повністю не зрозумів, поки не запитав у батьків. Націоналізм був мені чужий, але я його бачив у тупих скостенілих очах дівчаток, що дражнили мене. З якихось причин це завжди були дівчатка… Ось він був переді мною, дивний, незрозумілий, необґрунтований, засмучений націоналізм. Ніколи я не міг зрозуміти, чим я таким провинився перед ними, що народився в Москві? Ми всі тоді жили бідно, ледь зводили кінці з кінцями. Вони, в хорошому кліматі з овочевими ринками та парним молоком, точно жили краще. Але щось їм завідувалось… ...