Америка проти самої себе: демократія, що чинить опір власному фашистському лідерові
Ми звикли до охайної класифікації режимів. Є демократії, де влада змінюється шляхом виборів і обмежується законом, і є диктатури, де одна людина чи кліка править без жодних обмежень, а населення позбавлене будь-яких засобів опору. Більшість країн світу вкладається десь у цей проміжок. Але Сполучені Штати ковзнули в стан, для якого в цій класифікації немає готового слова, — стан, який, наскільки мені відомо, не має реального історичного прецеденту. Перед нами країна, що по своїй суті лишається працездатною демократією: вона має незалежні суди, парламент, здатний сказати «ні», пресу, яку ніхто не змусить замовкнути указом, п’ятдесят штатів зі справжнім суверенітетом і озброєних громадян. І цю демократичну країну очолює людина й угруповання, чиї погляди й методи можна назвати лише фашистськими — і яких, варто сказати відверто, підтримує мало не половина населення. Наслідком цього є не переворот і ще не диктатура. Це жива, триваюча битва між досі вільною нацією і клікою, яка дуже хотіла б зробити її невільною. І найчесніше, що можна сказати, — результат цієї битви по-справжньому ще не вирішено. ...