Радіус довіри: як охоплення емпатії суспільства вирішує його долю
Ми звикли думати про довіру й емпатію як про приватні чесноти — якості, якими людина або володіє, або ні, розсипані по населенню нерівномірно, як розсипані зріст чи темперамент. З цього погляду одні народи теплі, а інші холодні, і вдіяти з цим майже нічого не можна. Я хочу довести дещо менш утішне і кориснiше: що довіра й емпатія не настрої, а змінні, величини, якими можна виміряти суспільство, і що це вимірювання вирішує все. Є число, яке керує тим, чи стануть люди кооперуватися, щоб урятувати власні життя, чи можна вірити державі, коли це важливіше за все, і чи ставиться правитель до свого населення як до співгромадян або як до ворожого натовпу, яким треба керувати. Це число — радіус: наскільки далеко за межі себе й найближчої родини людина готова поширити довіру й співпричетність. Розтягніть його широко — і суспільство здатне майже на що завгодно спільно. Дайте йому стиснутися до розміру домогосподарства чи одного черепа — і те саме суспільство стає некерованим інакше як силою, нездатним до колективної дії і байдужим до масової смерті, що відбувається на видноті. ...