Repression

Існує зручний спосіб говорити про ФСБ, і вдаються до нього майже всі. За цією версією служба — інструмент Володимира Путіна, його меч і щит, вірний апарат, через який одна людина простягає свою волю на одинадцять часових поясів. Він наказує — вона виконує. Налякайте диктатора — і ви налякаєте службу; приберіть диктатора — і служба обм’якне. Я хочу довести, що ця картина не просто неповна, а перевернута. ФСБ — не знаряддя Путіна. Це мафія, яка діє в масштабах цілої країни й дотягується до всього світу, а Путін — радше її актив, ніж її господар: найцінніший актив, яким вона володіє, але все-таки актив. Стосунки тут не «пан і слуга». Це партнерство між наляканою людиною й організацією, яка з його страху годується, — і старшим партнером у цьому союзі є саме організація. ...

Ми звикли читати репресії як демонстрацію сили. Арешти, тюремні строки, розгромлені інститути, кримінальні справи проти тих, хто вже виїхав із країни, — усе це на перший погляд має вигляд сильної держави, що грає м’язами й нагадує кожному, хто тут господар. Я хочу довести майже протилежне. Репресії, що нині перемелюють Росію, — це не режим, який демонструє силу; це режим, який завдає собі рани. Він нищить ті самі уми й таланти, без яких країна не може жити. Він власними руками виготовляє людей, які одного дня прийдуть зводити рахунки. І посилюється він завжди в той самий показовий момент — не тоді, коли перемагає, а коли зазнає невдачі назовні й йому більше нікуди подіти свою лють. З цього погляду машина страху — не броня. Це повільна отрута, яку держава знову й знову вливає в себе саму. ...