Демократії виграють марафон: ілюзія авторитарної ефективності
Є питання, яке я знову й знову чую від вдумливих і наляканих людей, і воно щоразу приходить приблизно в одній і тій самій формі. Ліберальна демократія, каже цей аргумент, від народження надто м’яка. Вона дає трибуну кожному голосові, зокрема й тим голосам, що відкрито присвятили себе її знищенню. Вона грає за правилами, які її вороги весело ігнорують. Ми тепер живемо у світі постправди, де авторитарні режими затоплюють публічний простір такою кількістю брехні, що правда просто не встигає за нею. То як же така поблажлива, така повільна система взагалі може пережити цей натиск? Безперечно, підсумовує цей відчай, Захід власноруч підписує собі смертний вирок, і єдине, що ще лишається сказати чесно, — це попрощатися з ним. Я хочу відповісти на це питання прямо, бо мені здається, що відчай, який стоїть за ним, хай яким зрозумілим він є, спирається на хибне прочитання того, як насправді рухається історія. ...